Про Крила

Це ж так здорово - літати!

Літати - це такий стан тіла, душі, коли тебе нічого не тримає і не прив’язує. Ти вільний!

І я почав думати: А чи вмію я літати? Почав шукати в собі те відчуття польоту. То складно і просто одночасно. Часом здається, що воно є, часом - що я помиляюся. Часом - відчуття зникаючого горизонту: ось ще чуть-чуть і я його побачу чи відчую.

Знаєш, люди своїм вмінням літати часом нагадують жаб. Стрибнув раз, стрибнув вдруге, а потім – плиг у болото i хвалитися собі подібним про великі успіхи гігантських польотів. Є ще й інша проблема - бузьки.

Зависоко стрибнеш – побачить бузьок і... вже долітався.

З іншого боку, їм не можна чимось дорікати - вони не мають з чим порівнювати. Стрибати з кручі в те ж саме болото? Впадеш, поб’єшся, і буде купа сміху з боку сусідів – вони не відчували того короткого спалаху свободи. Вони бачили важкий шлях на гору, бачили падіння, бачили бризки болота у всі сторони і чули сміх таких самих, як вони.

Про політ знає тільки той, хто літав.

Тоді ж звідки виникає бажання літати?

Напевне, воно закладене в нас глибоко всередині, але так завалене повсякденною рутиною, що ми про нього просто не знаємо.

Воно є, бо і в Біблії написано, що створив нас Бог за своїм виглядом і подобою, і дав нам весь світ.

Але ми були ліниві і невдячні і багато чого забули або не хочемо згадувати. Так легше живеться.

Але за все потрібно платити. Платня, її міра – то справа бухгалтера. Ми краще поговоримо про крила.

Будь-яка справа починається з мрії. Мрії бувають різні. Багато людей не мають мрії - вони задовільняються потребами. Поїсти, поспати, по... ще щось. Будь-яку мрію можна розкласти на потреби, але з потреби не зробиш мрії.

Зверни увагу на людей, що ходять вулицями. Вони дивляться під ноги, на вітрини магазинів.

Людина стала людиною, коли подивилася на небо. І побачила зорі.

А дальше справа техніки і часу:

Чому зорі? Що то таке?

Найкращий метод пізнання - порухати власноруч. Але туди потрібно добратися. Підстрибнути.

Не вдається. Вилізти на дерево? Занизько. От би стати птахом і полетіти...

Ось вона - мрія про крила.

Тепер розповім трошки про «літати». Я не професіонал, я тільки вчуся.

З безлічі варіантів і версій пояснення цього відчуття (почуття одне-єдине, а спроб його пояснити є безліч) я пробую розказати одне.

Спочатку є потяг. Навіть слово потяг - це засильно. Це як бажання йти. А тут – бажання літати. Далі є спроба на рівні бажання. Потім напруження, робота, праця і маленьке задоволення. Але дуже цікаве задоволення. Ти хапаєшся за нього і починаєш його смакувати. Воно ніби завжди однакове, але весь час починається по-різному. З нього починається щось велике, але не одразу. Як літак йде на зліт.

Його спочатку ніби можна контролювати, а потім воно як ураган. Охоплює всього, починається знизу, проходить через тебе і йде вгору, захоплюючи з собою.

Потім когось опускає на землю, інші ж ще довго літають десь. Але це можуть розповісти інші, або не розповісти.

Це, якщо коротко. Щоб довше - краще попробувати. Як? Це треба подумати. Подібні відчуття є в сексі.

В хорошому сексі. На скільки відрізняються? Важко сказати. Наскільки подібні? Треба пробувати.

Але однозначно все починається з мрії.

Ось трошки всього потрошки.